Юрій Сегеда: «Працюємо на результат — розвиток, збереження і захист лісів»

Директору державного підприємства «Смілянське лісове господарство» Юрію Сегеді напередодні професійного свята – Дня працівника лісу – Указом Президента України Володимира Зеленського присвоєно почесне звання «Заслужений лісівник України». Колектив редакції газети «Черкаський край» щиро вітає Юрія Юрійовича Сегеду – нашого давнього партнера і друга – з цією високою відзнакою, якою оцінено його багаторічну самовіддану високопрофесійну працю в лісовій галузі України, вагомий особистий вклад у відновлення, збереження та захист державного лісового фонду. Шістнадцять років очолює Ю.Ю. Сегеда Смілянський держлісгосп, який під його керівництвом незмінно залишається одним із провідних підприємств у системі Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, лісовій галузі України. Він – кандидат сільськогосподарських наук, відмінник лісового господарства України, депутат Черкаської обласної ради VІ скликання, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною», грамотами Державного комітету лісового господарства України, облдержадміністрації, обласної ради, обласного управління лісового та мисливського господарства, органів влади і місцевого самоврядування різних рівнів. Та головне – його, як керівника і як людину, знають і поважають жителі нашої області – за чесність, порядність, державницьку позицію, ефективність у веденні лісогосподарювання, соціальну відповідальність перед суспільством.

120101009_785432028696097_8209407131515948909_n.jpg

– Юрію Юрійовичу, ви в лісовій професії вже майже 35 років. Це – велика дорога: від фахового становлення випускника Української сільськогосподарської академії з дипломом інженера лісового господарства до успішного, визнаного і шанованого в лісовій галузі України керівника Смілянського держлісгоспу. При цьому ви пройшли всі сходинки професійного росту, починаючи з майстра лісу в Дубіївському лісництві.

– Формування кадрів у системі лісового господарства відіграє особливу роль. З якими б високими оцінками ти не закінчив вищий навчальний заклад, але керівником тієї ж середньої ланки ти зможеш стати лише тоді, коли проявиш себе в роботі, доведеш відданість лісовій справі, отримаєш глибинні знання і досвід роботи в лісі. Ніщо в життєдіяльності лісу, його впорядкуванні, розвитку, захисту не буває другорядним. Кожний напрямок роботи має свою специфіку, нюанси, які далеко не завжди дають теоретичні знання. Тож знати треба все – від збору лісового насіння, вирощування сіянців, їхньої посадки у відкритий грунт до санітарних рубок, раціонального використання лісових ресурсів тощо.

Коли я вступав до Української сільгоспакадемії, мені здавалося, що я знаю про ліс багато. Адже народився я в Закарпатті, де гори в лісах, як душа в піснях. Та виявилося, що ліс – це безмежна наука, яку опановувати треба все життя. А щоб керувати в ньому виробничими процесами, колективом, необхідні організаторські здібності, самодисципліна. Я й дотепер щиро вдячний своєму першому наставнику Івану Васильовичу Шиятому, який на той час був лісничим Дубіївського лісництва, де я почав свій трудовий шлях спочатку майстром лісу, потім – помічником лісничого. Згодом він очолював Черкаський лісгосп, працював начальником обласного управління лісового та мисливського господарства.

Великою мірою сформував мене, як керівника, генеральний директор державного лісогосподарського об’єднання «Черкасиліс» Микола Сергійович Омельчук, який довірив мені посаду лісничого Креселецького лісництва Кам’янського лісгоспу. Мені тоді було 25 років, а в моєму підпорядкуванні опинилося 80 працівників, здебільшого набагато старших за мене. Але слід сказати: випробування на відповідальність за доручену справу я пройшов. Працювали ми без збоїв, плече до плеча, планові завдання виконували вчасно й у повному обсязі.

Взагалі, в колективах лісівників єдність, підтримка одне одного відіграють особливу роль. Я й дотепер з повагою згадую Креселецьке лісництво, де я пройшов перше своє опробовування як керівник, і де моєму становленню сприяли лісник Йосип Григорович Луцкевич, майстер лісу Петро Петрович Холоденко, весь колектив, з яким я пропрацював майже три роки. Саме там для мене відкрилася історія Черкаської землі, яку зберігають наші ліси. Бо в цьому лісництві розташоване урочище «Холодний Яр», де на початку ХХ століття діяла повстанська Холодноярська республіка, тут росте дуб Максима Залізняка, якому понад 1100 років, нагадують про минувшину Монастирське джерело, Атаманський парк та ін. Згодом, коли я вже очолив Смілянський держлісгосп, ми багато зробили для висвітлення пам’яток історії та природи в наших лісах, розташованих на площі понад 36 тисяч гектарів у Смілянському, Городищенському та Корсунь-Шевченківському районах. Ці унікальні пам’ятки оберігають, упорядковують лісівники наших лісництв – Смілянського, Сунківського, Володимирівського, Будянського, Городищенського та Мліївського. Маємо п’ять заказників місцевого значення, відкритих для відвідувачів: «Сунківський», «Городище», «Теклинська дача», «Модрина», «Ірдинські болота». Діють державні заповідники «Хвилинка», де ростуть сосни віком понад сто років, урочище «Юрова гора», цікавими для туристів є «Буки» з деревами-екзотами, урочище «Чуїха» з життєдайним джерелом «Монастирське».

А нещодавно ми відкрили ще один екопросвітницький, краєзнавчий маршрут «Дорога на Пруси» протяжністю 15 кілометрів. Йдучи по ньому, можна дізнатися про життя лісу, його мешканців, роботу лісівників, пізнати немало цікавого з минувшини нашого краю, оскільки тут були стародавні поселення, наші ж фахівці нарахували тут понад 400 курганів.

– Кожний час має свої здобутки і виклики. Непростий період був у лісової галузі в дев’яностих-на початку двохтисячних років.

– Я в цей період працював інженером лісокористування в Черкаському лісгоспі, потім головним лісничим на цьому підприємстві, а з 1998 року був затверджений головним лісничим об’єднання «Черкасиліс».

Уся лісова галузь у цей період, як і країна в цілому, опинилася в економічній кризі. Не було коштів не тільки на розвиток лісгоспів, їх технічне оновлення, нерідко й із виплатою зарплати були проблеми. Та попри все, люди працювали – самовіддано, наполегливо, бо ліс повинен був рости в майбутнє. І ми його саджали – для наступних поколінь. Щороку по області – понад тисячу гектарів. Вирощували в розсадниках мільйони сіянців, щоб посадкового матеріалу було достатньо і для лісів Черкащини, і для південних областей, бо через складні кліматичні умови там із цим нерідко були складнощі.

Взагалі, лісівники – це люди, які вміють боротися і перемагати, приходити без зволікань на допомогу. Згадайте хоча б лісові пожежі в різних регіонах України, на гасіння яких виїжджали лісівники з усіх областей, у тому числі й нашої. Або ж сніголами та буревії минулих років, коли першими на подолання наслідків цих стихій знову ж таки виходили лісівники й працювали цілодобово.

Випробування можуть бути різними, а от відступати перед ними – це не про нас. Приміром, наприкінці 1990-их років генеральним директором об’єднання «Черкасиліс» став Анатолій Іванович Карпук, керівник нової формації, який попри всі складнощі, які переживала тоді галузь, розпочав переорієнтацію лісгоспів на запровадження сучасних технологій. Для мене, приміром, це був приклад роботи на перспективу, майбутнє. Шість років обласне управління лісового та мисливського господарства очолює заслужений лісівник України Олександр Миколайович Дзюбенко – висококласний спеціаліст, керівник із прогресивним мисленням, чітко визначеною державницькою позицією.

– Смілянський лісгосп під вашим керівництвом також є новатором із цілого ряду напрямків лісоведення.

– Саме життя вимагає сьогодні переорієнтації на більш ефективні форми роботи, запровадження сучасних технологій у відновлення, збереження і розвиток лісового фонду.

Тож наш лісгосп ще 13 років тому першим в області розпочав вирощування лісових культур методом закритої кореневої системи. І кліматичні зміни, посухи, надмірна спека останніх років підтвердили: ми на правильному шляху. Так сіянці дуба звичайного, вирощені в спеціальних касетах, більш стійкі до негативних кліматичних змін, у них вистачає вологи, щоб сформувати і зміцнити свою кореневу систему, вони можуть протистояти шкідникам і хворобам та й ростуть набагато швидше, ніж висаджені звичайним способом рослини.

Безумовно, придбання імпортних касет для наших сіянців, – це недешево. Підприємство вже інвестувало 2,4 мільйона гривень власних коштів у цю справу. І якщо ми дотепер вирощували 60 відсотків сіянців дуба з закритою кореневою системою, то наступного року це вже становитиме 100 відсотків відведених під цю культуру лісових площ.

Велику увагу приділяємо збору лісового насіння, маємо для жолудів холодильну камеру місткістю до двох тонн. Близько 800 тисяч сіянців росте в наших розсадниках також із застосуванням сучасних технологій їх вирощування. Отже, через роки, попри всі кліматичні зміни, ми будемо з лісами.

Цього року ми створили близько 180 гектарів лісових культур, доповнили лісовими культурами понад 254 гектари площ. Взагалі ж на догляд за лісовими насадженнями лісгосп цьогоріч витратив майже два мільйони гривень і стільки ж – на охорону лісів від шкідників і пожеж. І якщо хтось вважає, що ліс росте сам по собі, то той глибоко помиляється. Відновлення лісу, його захист, розвиток – це дороговартісна і фізично важка праця.

Саджаємо, до речі, ми не тільки дуб, хоча він є нашою основною культурою. Вирощуємо горіх чорний, сосну, липу, ясен, березу, клен, черешню тощо. Практикуємо змішані посадки, коли сіянці висаджуються між дорослими деревами, які захищають їх від спеки.

– Першим в області Смілянський лісгосп отримав сертифікат FSC Лісової опікунської ради – міжнародної організації, яка здійснює моніторинг лісів та управління ними відповідно до світових вимог.

– І щороку ми цей сертифікат, який зазначає економічну, екологічну, соціальну відповідальність виробника продукції, підтверджуємо. Одним із перших наш лісгосп приєднався й до єдиної системи електронного обліку деревини, що унеможливило будь-які протизаконні дії, пов’язані з розкраданням лісових ресурсів.

А ще велику увагу лісгосп приділяє облаштуванню лісових доріг, які потрібні для покращення роботи підприємства та сполучення між населеними пунктами. Понад 50 кілометрів лісових доріг збудував лісгосп за останні п’ять років, з них майже 30 кілометрів із покращеним покриттям. Для відвідувачів лісу створено майже 50 рекреаційних пунктів та місць відпочинку, в кожному лісництві діють життєдайні джерела. А ще наші лісівники допомогли цього року реставрувати старий млин поблизу села Теклине, відновили старі ваги, якими зважували дрова ще на початку ХІХ століття. Для туристів ця діюча експозиція надзвичайно цікава.

Важливим показником діяльності лісгоспу є виконання ним податкових зобов’язань. І ми їх, попри всі випробування, яких немало і в нашій галузі, і в країні, пов’язаних передусім з економічною кризою, карантинними заходами через пандемію, сумлінно виконуємо. Так за перше півріччя цього року Смілянський лісгосп перерахував до державного бюджету понад 12,5 мільйона гривень, до місцевого – більше 6,3 мільйона гривень. Усього ж податків і зборів перераховано більше 22,8 мільйона гривень.

Колектив Смілянського лісгоспу діє на високому професійному рівні і на результат, з відповідальністю перед країною та суспільством за підпорядковані йому державні ліси. З повною самовіддачею працюють заступник директора лісгоспу, кандидат сільськогосподарський наук В.Б. Биченко, головний лісничий, Д.В.Івлєв, лісничі А.А.Ракітін, В.Д. Харченко, майстри лісу І.М.Савченко, В.І.Гнатюк, начальник лісопункту В.В. Морозов, майстер В.М. Миненко, провідні бухгалтери Л.В. Кисилічіна, Н.П. Бойко, машиніст крану С.А. Карауша, тракторист Б.Ф. Джулай, старший інспектор І.М. Кумановська та інші. 170 фахівців трудиться на нашому підприємстві, й усі вони віддані лісовій справі, дбають, щоб це зелене лісове безмежжя дарувало людям радість, екологічний захист, упевненість у майбутньому. І було у віках.

Наталія Віргуш, газета “Черкаський край”

Пресцентр ДП "Смілянський лісгосп"

02.10.2020 44