Тетяна Герасименко: 41 рік праці у Сунківському лісництві

Проект “Ліс і люди”

Подвір’я Тетяни Семенівни Герасименко, колишнього бухгалтера Сунківського лісництва, схоже на справжній квітковий рай. Тут виграють численними кольорами та відтінками різноманітні квіти, радують погляди жителів та гостей села, котрі проходять чи проїжджають повз цю незвичайну садибу.

Герасименко-Т.С..jpg

Незважаючи на постійну зайнятість на роботі, Тетяна Семенівна все ж знаходила для свого улюбленого захоплення час, чаклувала на своїх квітниках з великою любов’ю. Чоловік Олексій Васильович все жартував: «От підеш, Таню, на заслужений відпочинок, мабуть, цілими днями будеш пропадати у своїх квітах…» Ніби у воду дивився! Тепер, коли робота у лісництві залишилася в минулому, Тетяна Семенівна всю себе присвячує родині та домашньому затишку, не забуваючи про свої квітники. З посмішкою згадує про колектив -дружний, злагоджений професійний. «Мені справді пощастило працювати із чудовими людьми, які мене багато чому навчили і допомагали в непростих життєвих ситуаціях. Кожному я вдячна за добре слово та посмішку, за пораду, за щиру душевність…»

Позаду 41 рік трудового стажу у Сунківському лісництві. Так швидко пролетіли літа, а ніби вчора вона прийшла юною дівчиною з дипломом Чугуєво-Бабчанського лісового технікуму влаштовуватися на роботу. Спочатку працювала касиром, потім бухгалтером, її наставником у новій справі став бухгалтер Сергій Федорович Зінченко (нині покійний). Від нього Тетяна Семенівна перейняла безцінну практичну науку, яка допомогла їй стати незаперечним професіоналом.

У рідних Сунках їй пощастило зустріти свою майбутню долю – чоловіка Олексія, разом із яким прожили 39 років, виховали сина та доньку, нині тішаться 4 онуками! Кажуть, що бабусі онуків більше люблять, ніж своїх дітей. «Так може здаватися збоку, але це неправда, – каже Тетяна Семенівна, – люблю всіх однаково. Просто, коли діти росли я, як і інші мами, була зайнята роботою та домашніми клопотами. Дітям просто не вистачало уваги і приділялося не так багато часу. А з внуками – вже інша історія. Бабуся на пенсії і часу у неї -вдосталь і на ігри та розваги, і на прогулянки».

У серці Тетяни Семенівни особливе місце займає її бабуня Фрося, яка нею займалася, поки мама з татом були на роботі. Бабуся навчила її варити вареники та борщ, пекти пиріжки, поратися біля худоби. А ще бабуся казала, що жінка у домі- це берегиня, це затишок і тепло для усіх, хто поряд із нею. Безцінні слова, найдорожчі…

Жіноча доля – непроста і строката, зіткана із турбот і переживань за своїх близьких. Так і в житті Тетяни Семенівни: головне для неї – її родина, благополуччя рідних людей та їхні щасливі посмішки, які окриляють і надихають. Це зветься щастям, простим жіночим щастям…

Тетяна Сліпченко, газета  “Смілянські обрії”

Лісівники Смілянщини

09.08.2019 405