КОЛИ ЛЮБОВ ДО ЛІСУ ЖИВЕ У САМОМУ СЕРЦІ…

островський.JPG

Ми часто не можемо собі зізнатися, що усе в нашому житті закономірно. Вигадуємо, шукаємо пояснень тим, чи іншим обставинам, однак на усі ці спроби виправдати події, що відбуваються навколо нас та із нами самими, пані Доля лише тихо посміхається. Адже у її сценарії-усе закономірно і приходить саме у той час, коли ми внутрішньо готові прийняти новий іспит і гідно його пройти…

Ось так склалося і в житті лісничого Смілянського лісництва Олексія Олександровича Островського. Як зізнається сам, про ліс він навіть і не думав, однак життя зробило такий крутий віраж, що він і не зоглядівся, як став справжнім лісівником, у якого любов до величного та незбагненного скарбу природи живе у самісінькому серці. І ця любов справжня та щира назавжди, на усе життя.

Не зоглядівся Олексій Олександрович, як вже промайнуло 20 років з того часу, як він обрав цю стежину. Два десятиліття… А ніби один день –цікавий, насичений, емоційний, такий, що не забувається, наповнює душу та серце змістом. Цьогоріч портрет Олексія Островського прикрасив районну Дошку Пошани. Каже, звісно приємно бути серед кращих представників Смілянського краю, але не заради нагород він працює. Головне, робити свою справу з душею, тоді і самому приємно від результатів роботи,  і люди цінують цю непросту працю…

Спочатку у таємничої пані Долі не було і натяку на те, що Олексій Островський має бути лісівником. Життя складалося зовсім по-іншому. Після 8 класів юнак не вступив до технікуму на факультет обробки металів. Пішов працювати на завод слюсарем, здобув там кваліфікацію та розряд. Однак, настали складні 90-ті роки… На заводі котилася безжальна хвиля  скорочень. Треба було задуматися про своє майбутнє і в потрібну мить прийшла потрібна думка: вступити до Лубенського лісотехнічного технікуму.

Однак і це не переконало молодого чоловіка, що він уже став на ту дорогу, із якої неможливо зійти. Навіть маючи диплом лісотехнічного технікуму, чомусь зовсім не думав про професію лісівника. Не думав-не гадав, а все-таки потрапив одного разу у цю круговерть, яка його так захопила, що вже нарешті зрозумів і прийняв свою долю. Вже потім не раз у голові виникала думка: «Як я взагалі жив раніше без цього?..»

Починав працювати Олексій Островський майстром у Свидівському лісництві Черкаського лісгоспу, був помічником лісничого, а потім очолив Смілянське лісництво. Енергійно взявся до роботи молодий лісівник, ставив перед собою все нові та нові виробничі завдання. За підтримки керівництва лісгоспу було збудовано нову ошатну контору лісництва, яка стала справжньою окрасою села Балаклеї.

Колектив у Смілянському лісництві молодий і креативний. Олексій Олександрович зізнається, що завжди прислухається до ідей та пропозицій своїх підлеглих, адже це вже нова формація лісівників, із сучасним баченням та оригінальним підходом до справи.

Поряд із обов’язковими напрямками роботи, такими як посадка,  догляд, заготівля лісопродукції, має Смілянське лісництво і так звану свою власну «родзинку»– це вирощування декоративних порід. Тут є теплиця, у якій цього року запустили в роботу систему для створення оптимальної вологи «Туман»; створено декоративний розсадник із ялівцями, туями та ялинами блакитної форми. Облаштували цьогоріч рекреаційний пункт, яких нараховується вже 9 по лісництву. Крім того, постійно займаються благоустроєм цих відпочинкових зон, аби люди могли сповна насолодитися перебуванням у величному лісовому царстві. А ще будують лісові дороги: так, засипали вже 3 кілометри твердим покриттям.

Робота вимагає  його постійної уваги та участі, але після звичних напружених буднів так приємно повернутися до свого тихого, затишного дому, де на нього чекають люблячі серця. Дружину Наталію, яка подарувала йому двох чудових синів, Олексій Олександрович зустрів… на посадці лісу, коли працював у Свидівському лісництві. І скажіть після цього, що це не доля! А ще старший син Олександр пішов батьковою дорогою: нині навчається на 2 курсі Лубенського лісотехнічного коледжу. У  дитинстві часто брав Олексій Олександрович сина до лісу. Хлопець захоплено цікавився роботою лісівників, потім виявив бажання займатися у шкільному лісництві. Ось так і народжуються трудові династії… Понад усе мріє Олексій  Островський, аби сини були хорошими, порядними людьми- це все, чого прагне його батьківське серце.

…А ліс кличе його щодня до себе, надихає, наповнює душу спокоєм. І в цьому –щастя Олексія Островського, щастя займатися справою, яку ти любиш понад усе…

03.01.2018 474